Візантійський фрагмент мозаїки публічного виміру діяльності Харківського історико-філологічного товариства
Фрагмент допису Сергія Сєрякова
з сайту http://historians.in.ua/
У Харківському історико-філологічному товаристві існує чудова традиція. Щороку його лютневе засідання присвячується презентації наукового і навчально-методичного доробку членів ХІФТ-у за останній рік (а саме – їх монографій, статей, підручників, перекладів тощо.). З 2008 р. лютневі засідання Товариства проходять у харківській Книгарні Є (вул. Сумська 3), що надає цьому заходові додаткової публічності і суспільного резонансу. Не став винятком і цьогорічний останній зимовий місяць. 24 лютого усі члени ХІФТ-у (окрім тих, які перебували у відрядженнях, шукаючи матеріали для своїх нових наукових праць) зібралися у затишному приміщенні Книгарні Є, прагнучи розповісти – один одному і іншим численним представникам культурної громадськості міста – про результати своєї творчої діяльності впродовж 2015 р.
* **
Фахівець з історії Візантії Андрій Домановський презентував наукове видання “Візантійська мозаїка”. До нього увійшли тексти низки публічних лекцій, які були прочитані в рамках Елліно-візантійського лекторія при Свято-Пантелеймонівському храмі у Харкові. Більш детально знаний харківський візантіїст природно зупинився на власній лекції, яка відбулася 13 листопада 2013 р. В ній А. Домановський спробував провести паралелі між подіями Помаранчевої революції 2004 р. і візантійським повстанням “Ніка” (532 р.). Це знайшло відбиток як у темі доповіді (“Майдан” по-візантійськи”: боротьба циркових партій і “Ніка!” столичного іподрома”), так і в її змісті (і насамперед – у преамбулі). Подібний концептуальний підхід виглядає цілком виправданим. Адже, як наголосив доповідач, масові акції протесту в Україні восени 2004 р. (так само як і “кольорова” революції у 2000 р. в Сербії і революція «троянд» у листопаді 2003 р. Грузії) не можна пов’язувати лише із абстрактними процесами формування громадянського суспільства і політичних націй. В даному випадку скоріше варто говорити про цивілізаційну спадщину Візантії, а саме – іманентне народне прагнення до правди і справедливості. Ця риса політичної культури, на думку А.Домановського, є властивою усім суспільствам, закоріненим у візантійський культурний простір (а саме – сербському, грузинському, українському тощо).
Повний текст допису Сергія Сєрякова
про презентацію
див. на сайті http://historians.in.ua/
за посиланням:
Сергій Сєряков.
Публічний вимір діяльності
Харківського історико-філологічного товариства (ХІФТ)
Третя «Византийская мозаика» у книгарні «Є»
Завантажити збірки лекцій «Византийская мозаика»
можна, перейшовши за посиланнями:
Закладки
Comments are closed
Sorry, but you cannot leave a comment for this post.