Знакова подія [медаллю «Золота фортуна» нагороджено завідувача кафедри історії стародавнього світу та середніх віків проф. С.Б. Сорочана]

Харківський університет: загальноуніверситетська газета.
Вівторок, 14 травня 2019 р. № 10 (4105). С. 3.

ВІД РЕДАКЦІЇ: З нагоди сторіччя НАН України медаллю «Золота фортуна» нагороджено завідувача кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Харківського університету проф. С.Б.СОРОЧАНА. Сергій Борисович – провідний український візантиніст, Заслужений професор Харківського університету.

– Сергію Борисовичу, як самі оцінюєте цю нагороду?

– Медаль до сторіччя Національної академії наук – знакове явище. Я потрапив в компанію видатних українських науковців. Мені було дуже приємно і несподівано її отримати. Нагороду пов’язую з тим, що цьогоріч було надруковано низку давно запланованих мною наукових робіт. Мені вдалося видати перероблене доповнене видання посібника «Введення до агіографії». Це рідкість, на цю тему дуже мало пишуть світські автори, адже агіографія – наукова дисципліна, що вивчає історію написання житій, – вважається суто богословською. Однак, вона вписується в програму вивчення курсу джерелознавства Середніх віків та курсу історії Візантійської імперії, які я читаю. Тому в мене і виникла ідея створення цього посібника. Надруковано другу частину книги для читання з історії Візантії «Ромейське царство». На осінь готую до видання і третю. Крім того, на нашій кафедрі з 2012 р. виходить друком унікальне (єдине в Україні) періодичне видання «Нартекс. Byzantina Ukrainensia». На його сторінках ми друкуємо візантієзнавчі роботи і вітчизняних, і зарубіжних науковців, зокрема з Оксфордського університету.

– Які роботи стали знаковими для Вас як науковця?

– Я можу виокремити три. Перша – це навчальний посібник для вузів «Візантія: парадигми побуту, свідомості і культури». За нього у 2012 р. мене нагородили медаллю лауреата Макаріївської премії. Друга – велика тритомна монографія «Візантійський Херсон». Понад 30 років свого життя я присвятив вивченню Античного Херсонеса і Візантійського Херсона. Вперше мій тритомник був виданий 2005 р.. Він виявився настільки вдалим, що 2013 р. мені запропонували його перевидати. Він і сьогодні користується великою популярністю серед вчених і українських, і закордонних. Третя – перший україномовний підручник з історії Візантії, який був виданий 2011 р. спільно з нашими колегами з Львівського університету. Ним користуються студенти з усієї країни. Це трійка є дійсно знаковою. Хоча робіт в мене, звичайно, багато. Близько 15 монографій, 5 навчальних посібників та 400 статей.

– Чи були Ви у студентські роки членом СНТ?

– Звичайно! Традиція СНТ на моїй кафедрі діє з моменту заснування (1978 р). Її першим завідувачем проф. В.І. Кадеєв який створив науковий гурток «Ad fontes» (з латини — «до джерела знань»). Через нього пройшли багато поколінь студентів. Гурток допомагає відчути себе самостійним дослідником. Тут всі викладачі кафедри задіяні як консультанти. Керує гуртком доц. О.А. Ручинська. Засідання проходять у різних формах. Наприклад, на базі цього гуртка проводяться змагання серед студентів з грецької мови. Варто зазначити, що викладання латинської та грецької мов в нашому університеті поставлено на високому рівні. В жодному вузі Харкова цього немає. Це наша гордість!

– Як вважаєте, українська наука є вдячною?

– На мою думку, ні. Українська наука поставлена на грань виживання. І в значній мірі вона виживає тільки за рахунок ентузіазму людей, які її рухають, та шкіл, які залишилися. Часто нездорова реформаційна діяльність, на жаль, вбиває ті досягнення, які вже є.

– Наука – процес творчий. Що ж Вас надихає творити в таких умовах?

– Безумовно, наука – процес творчий, однак він розвивається перманентно. У різному віці по різному себе відчуваєш. Коли я був молодший, мною керувало честолюбство, бажання досягнути нових висот. Все життя я мріяв стати археологом, письменником і професором. І мрія моя таки здійснилася! А тепер залишилася інерція. Задумки, які напрацьовував протягом життя, хочеться втілити в реальність. Наприклад, зараз хочу довершити дуже важливий для мене проект – тритомник «Ромейське царство». Нещодавно завершив монографію, над якою працював протягом 25 років. На останньому етапі моя дочка, кандидат історичних наук проходила стажування в Болонському університеті з візантієзнавства, надала мені неоціненну допомогу в підготовці монографії. Сподіваюся, ця книга скоро побачить світ. Настав час підбиття підсумків. Це мене зараз і надихає творити.

Карина ТАРАСЕВИЧ

URL

By kibriDagan in Новини on 27.05.2019