Жаринка пізнання у скриньці «Нартексу»*

Багато хотів я писати,
та не хочу писати до тебе чорнилом та очеретинкою
3-є Івана 1:13

Кожному добре відомий давньогрецький міф про Прометея, який викрав вогонь з Олімпу і віддав його людям, за що й був покараний мстивим Зевсом. Однак якщо сам зміст легенди зі згадкою про прикуття титана до скелі у Кавказьких горах, де орел щодня роздирав і пожирав його печінку, яка за ніч відновлювалася, відомий майже всім, то інші подробиці здебільшого залишаються поза увагою читачів. Уява, завдяки численним зображенням, зазвичай малює, як Прометей спускається до людей з Олімпу із запаленим смолоскипом у руках, тоді як насправді міф свідчить, що викрадач був значно обережнішим і намагався не привертати до себе зайвої непотрібної уваги. Запаливши факел від сонячної вогняної колісниці, титан швидко загасив його, відколовши від недогарка невелику жаринку, яку обережно сховав у товстій порожнистій стеблині величезного фенхеля, або ферули – рослини родини парасолькових або окружкових, що могла сягати 3–4 метрів заввишки. Давні греки називали цю розповсюджену в ареалі античного Середземномор’я рослину нартексом, і саме це слово було взято за назву наукового товариства школярів «Нартекс», заснованого 2000 р. на базі Школи мистецтв Харківської міської ради.

Вибір назви товариства, як бачимо, був не випадковим, символізуючи вмістилище жаринки знань, що мала дбайливо передаватися від педагогів до учнів. Однак давньогрецьке слово «нартекс» мало й інші значення, не менш важливі за своєю символічністю. Так позначали також шкатулку, скриньку, використовувану для зберігання дорогоцінних речовин – пахощів, мазей, косметичних рум’ян, коштовностей і прикрас. У цьому значенні назва товариства, набуваючи нових смислових відтінків і обертонів, також зберігає своє символічне значення як вмістилище дорогоцінних знань, які дбайливо зберігаються у надійному сховку скриньки.

Нарешті, з утвердженням християнства і поширенням християнського культового будівництва термін «нартекс» почали застосовувати на позначення вхідної частини храму, витягнутої, подібно до тростини, уздовж споруди і відкритої в її внутрішній простір. Для того, щоб потрапити всередину храму, кожен неминуче мав пройти крізь цю частину будівлі, розташовану із західного боку, і вона, подібно до наповненої речами скрині, заповнювалася людьми. Варто зазначити, що у храмовому нартексі повинні були перебувати передусім катехумени або оглашенні – такі собі кандидати на долучення до Церкви, які мали готуватися до таїнства хрещення, пізнаючи істини християнського віровчення. У цьому смисловому контексті назва наукової спільноти товариства школярів також не втрачає символізму – із чим, як не зі входом може бути порівняне товариство, що об’єднує науковців-початківців, які роблять перші, несміливі й часом не надто зграбні кроки на шляху до храму науки?

Таким Храмом науки, поза будь-яким сумнівом, є Університет, тож не дивно, що засновниця товариства «Нартекс» Школа мистецтв вивела на новий рівень співпрацю із Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна. 2011 року було започатковано проект «Університетська кафедра в школі», який розвивав багаторічний досвід співпраці зі школою університетської кафедри історії стародавнього світу та середніх віків. Справді, від самого початку існування Школи мистецтв і навіть задовго до її створення сотні школярів пройшли через археологічні експедиції кафедри, що здійснювали розкопки, передусім, у Херсонесі Таврійському. З того ж часу проведення традиційних наукових учнівських конференцій товариства «Нартекс» стало здійснюватися на базі Каразінського університету.

Цього року традицію було продовжено – 20 і 27 січня в університетських стінах відбулася робота чергової конференції учнівських дослідницьких робіт, в роботі якої взяли участь 114 учнів шкіл Харкова та області. Робота конференції, що відбувалася на факультеті математики і інформатики (20 січня) та історичному факультеті (27 січня), була зорганізована за такими секціями: технічні та природничі науки, математика і комп’ютерні науки, археологія, філософія, культурологія та релігієзнавство, соціологія та педагогіка, всесвітня історія, історія України, краєзнавство, літературознавство та мовознавство.

У межах роботи секцій школярі представили наукові доповіді, що викликали жваве зацікавлення не лише в їхніх однолітків і колег, але, в окремих випадках, і в керівників секцій – науковців і викладачів низки структурних підрозділів університету. Цього року це були представники кафедр фундаментальної математики, теоретичної і прикладної інформатики, історії стародавнього світу та середніх віків, нової та новітньої історії, історії України, історії Східної Європи, українознавства, політичної соціології, а також Центру українських студій імені Д. І. Багалія, Центру краєзнавства імені П. Т. Тронька, Науково-дослідного інституту біології, Германо-слов’янської археологічної експедиції, навчально-експериментальної лабораторії фізичного факультету. Ті само університетські інституції, представники яких очолили роботу секцій, надали також призи – власні видання для відзначення кращих доповідачів. Важливим став успішний досвід співпраці з університетською Радою аспірантів та докторантів, бо ж саме з молодими науковцями пов’язані через свою майбутню студентську лаву нинішні школярі, що роблять перші кроки на науковому шляху. Організатори і учасники конференції висловили впевненість, що розпочатий у межах товариства «Нартекс» шлях до науки нинішні школярі продовжать у Каразінському університеті, ставши студентами одного з численних факультетів.

Перші місця цього року здобули К. Кикоть (9 клас, ХЗОШ № 120; секція «Археологія»), А. Саєнко (11 клас, Спеціалізована школа-інтернат «Обдарованість»; секція «Філософія, культурологія та релігієзнавство»), А. Гладковська (11 клас ХЗОШ № 52; секція «Соціологія та педагогіка»); В. Гурко (11 клас Харківська гімназія № 1; секція «Всесвітня історія»), Р. Долгінцева (11 клас ХЗОШ № 64; секція «Історія України»); Д. Майстренко (Харківська гімназія № 55; секція «Краєзнавство»), О. Чаговець (10 клас, Спеціалізована школа-інтернат «Обдарованість») та О. Надьон (11 клас Коротичанського ліцею Харківської районної ради Харківської обл.), (секція «Літературознавство і мовознавство»).

Отже, входини до нартексу-притвору храму науки для школярів, що взяли участь у конференції, вже відбулися, і тепер перед ними відкрилася велична будова універсаму знання, у якій кожному знайдеться місце за зацікавленнями, вподобаннями і здібностями. Запалену і принесену в нартексі-тростині жагу пізнання було передано до нартексу-скриньки, де її надійно зберігають і плекають наставники, педагоги, вчителі, викладачі. Однак зауважимо, що слово нартекс у значенні стебла рослини мало й інший зміст – воно означало різку (нартекс або, латиною, ферулу), якою карали в античній школі недбалих і несумлінних учнів. У переносному сенсі ферула стала означати пильний гнітючий нагляд, надмірну нав’язливу опіку й контроль, суворе ставлення, якого хочеться якнайшвидше позбутися. Переконані, що це значення, якщо й має певний стосунок до назви наукового товариства, то лише в тому плані, що наукова праця вимагає суворої дисципліни і не терпить поспіху й недбалості.

Наостанок хочемо нагадати відомі слова видатного французького філософа Блеза Паскаля (1623–1662), який визначав людину як «мислячу тростину», порівнюючи її, таким чином, з тростиною-нартексом, вмістилищем жарини божественного пізнання світу: «Поза будь-яким сумнівом, людину створено для того, щоб мислити: це і її головна вартість, і головна справа усього життя, а головний обов’язок – думати, як їй годиться. … Людина – усього лише тростина, найслабше з творінь природи, але вона – тростина, що мислить. Щоб її знищити, зовсім не потрібно, щоб проти неї повстав увесь Всесвіт: достатньо подуву вітру, краплі води. Однак нехай би його і справді знищив Всесвіт, – людина все одно піднесеніша за свого згубника, бо усвідомлює, що прощається із життям, і що вона слабша за Всесвіт, який нічого не усвідомлює. Отже, вся наша перевага – у здатності мислити».

Саме так відкривається символічна скринька «Нартекса», що зберігає жаринку пізнання мислячої тростини на вході до суворого храму науки.

А. М. Домановський,
доц. каф. історії стародавнього світу та середніх віків

* Повний варіант есею. Скорочений варіант опубліковано у газеті
Харківський університет. — Вівторок, 21 лютого 2017 р. — № 5 (4065). — С. 1, 4.

By kibriDagan in Новини on 23.02.2017